«Профілактика і вирішення конфліктів в системі освіти для сталого розвитку»

Учасники: учні 9 класу.

Мета: поглибити знання про специфіку шкільного конфлікту; формувати компетентність у розв’язанні й попередженні конфліктних ситуацій.

Методи роботи: обговорення в групах, «мозковий штурм», аналіз ситуацій, експертна оцінка, самоаналіз.

Вправа «Конфлікт – це…»

Мета: донести до вчителів та дітей поняття «конфлікт» і свої емоції, пов’язані з цим терміном.

Вправа проводиться у 2 етапи

На 1 етапі класний керівник звертається до бабусиної скриньки, де лежить лист від бабусь, та певний предмет, що асоціюється з поняттям «конфлікт». Класний керівник зачитує листа:

         «Любі наші онуки!

Багато людей озирається на своє життя з жалем: «От якби…» Те, що було зроблено, і те, чого не зробив, часто виринає у спогадах – і давніх, і сьогоднішніх. Немає сумніву, що найтяжчі жалі – це невирішені проблеми у стосунках з іншими людьми – членами родини – які так і не пробачили якоїсь образи і розірвали стосунки; це дружба, що не витримала випробування непрощенням або тихо померла серед моря мовчання; це школа – коли не зрозуміли, не помітили. Не один письменник брав до рук перо, щоб переписати минуле. Як правило, це закінчується списком переоцінених цінностей. Ось що ми знайшли у наших власних списках…

Якби я могла знову прожити життя:

Я б більше сміялась на людях.

Я б їла більше морозива та менше картоплі.

Я б менше переймалася тим, що думають друзі, а більше дбала б про те, що я думаю про них.

Я б не поспішала з головою кидатись у те, про що мало знаю.

Я б уважніше прислухалася до того, що кажуть старші.

Я б відкрила своє серце і не боялася, що мені буде боляче.

Я б прожила своє життя, а  не просто спостерігала, як живуть у книгах чи в кіно.

Я б навчилася так грати на якомусь музичному інструменті, що можна було б виступати на сцені.

Я б придумала, як можна допомогти жебракам, яких бачила на вулиці, замість того, щоб удавати, що зовсім їх не бачу.

Я б жодної миті не тримала образи після того, як помітила, що образилася.

Я б нагадувала собі щодня, що «ні» - це слово, яке приносить свободу і яке можна вимовляти, нікого не ображаючи.

Я б не чекала, поки хтось зробить перший крок і скаже: «Пробач», «Я тебе люблю» чи «Давай поговоримо».

Я б писала листи тим, кого люблю, щоб вони знали: те, ким вони є, набагато важливіше за те, що вони роблять.

Ой, чекайте, я думаю, це ми вже таки зробили!

Любі наші внуки, ми зараз озираємося на прожите життя і думаємо про все, що ми б зробили інакше, якби могли якось повернутись у свою юність, зрілість. Цього дару нам не дано, але дано Вам! Пам’ятайте про це! Любимо та цілуємо Вас!

Ваші бабусі».

Предмет – конфлікт. 5 хв.

Психолог показує предмет – пожмаканий аркуш паперу – і звертається до учасників «Що це? Що це вам нагадує, з чим асоціюється?», – підводячи їх до думки про те, що це може бути конфлікт.

Психолог пропонує учасникам об’єднатися в пари по двоє і на аркушах паперу написати: що ж таке, на їхню думку, конфлікт, які емоції виникають у них при слові «конфлікт», при погляді на пожмаканий папір.

Презентація.

Учасники презентують свої емоції, відповіді і порівнюють із визначенням підготованим психологом.

«Конфлікт – це зіткнення, суперечка, плід непорозумінь, помилок, суперечність між потребами й можливостями»

Актуалізація знань про шкільний конфлікт. 7-10 хв.

Психолог. Відомий французький письменник Антуан де Сент Екзюпері назвав людське спілкування найбільшою розкішшю на світі. Спілкування – дуже тонкий і складний процес. Кожен із нас вчиться цього все життя, здобуваючи досвід через помилки й розчарування.

Необхідно визнати, що педагогічне спілкування, педагогічна взаємодія – це не просто інструмент педагогіки, а одна з найважливіших умов її успішності. Грамотне спілкування дає змогу дитині й учителеві попередити виникнення суперечностей у взаємодії з іншими членами колективу. Тому вдосконалювання способів спілкування прямо або побічно сприяє профілактиці конфліктів між людьми. Роль правильно організованого педагогічного спілкування велика, тому атмосферу  спрямованості на розвиток особистості учня створює саме педагог. Однак, хоч якби намагався педагог, він не може постійно підтримувати ідеальний безконфліктний стан, де дорослий і діти живуть, учаться, працюють у повній гармонії. Нічого ідеального, як відомо, не існує. Конфлікти виникають і будуть виникати – така вже людська природа.

Якщо ж вам доводилося переживати сварки, то ви, безумовно, пам’ятаєте, як це було неприємно, яких турбот, а не рідко і мук завдає сварка.

У психології сварку називають конфліктом. Слово «конфлікт» походить із латини й означає «зіткнення». Отже, конфлікт – це зіткнення протилежно спрямованих цілей, інтересів, позицій, думок, оцінок тощо. Кожен конфлікт має зав’язку, розвиток, кульмінацію і розв’язку. Конфлікт розвивається тоді, коли є інцидент. Це буває, наприклад, якщо одна із сторін ігнорує інтереси іншої. Якщо ж інша сторона відповідає тим же, то конфлікт з потенційного переростає в актуальний.

Коли люди думають і говорять про конфлікт, вони найчастіше асоціюють його з агресією, погрозами, сварками і, ще гірше, із ворожістю. Внаслідок цього ствердилася думка, що конфлікт – це небажане явище, і його необхідно, по можливості, уникати, а якщо він все ж виникне, то відразу розв’язувати. Проте конфлікти не тільки можливі, але часом, особливо у групах високого рівня розвитку, є бажаними. Вони допомагають виявити різні погляди, одержати додаткову інформацію, вийти на новий рівень розвитку.

Для того, щоб попередити конфлікт, необхідно прислуховуватися одне до одного, з’ясовувати, що об’єднує опонентів і в чому розбіжності в їх поглядах.

Якщо сторони не можуть самостійно розв’язати конфліктну ситуацію, на допомогу прийде посередник, який може використати прямі або непрямі методи морального та психологічного впливу на тих, хто конфліктує. Прямі методи: зустріч окремо з кожною конфліктуючою стороною, вислухати, основну увагу звертаючи на факти, а не на емоції; опоненти висловлюються в присутності інших осіб, які теж беруть участь в обговоренні конфлікту. Якщо за допомогою прямих методів конфлікт не вирішується, то ефективними можуть стати непрямі методи розв’язання конфлікту: метод «виходу емоцій» - на думку психологів, якщо людині дати можливість виявити свої негативні емоції, то поступово вони самі по собі зміняться на позитивні. Так само метод «відкритої агресії» – посередник спеціально дає можливість конфліктуючим сторонам висловити свої емоції одне одному. Вони змушені будуть сваритися на очах у інших людей і це дасть їм можливість розрядитися.

Є декілька стилів розв’язання конфліктів: конкуренція, співробітництво, компроміс, ухиляння та пристосування.

Вправа «Стіна конфлікту». 12 хв.

Мета: дати зрозуміти учасникам, що стає причиною конфліктів у школі.

Робота в групах.

Кожна група одержує по 10 аркушів паперу («цеглинок»), на кожній з яких треба написати, що є причиною конфлікту між учнями і вчителями. Далі проводиться презентація груп. Створюється «стіна» можливих конфліктів між учнями і вчителями. А після презентації скласти свою «стіну» на свій стіл. Потім повернутися до неї.

В основі кожного конфлікту лежить ситуація, яка включає протилежні позиції сторін з якого-небудь приводу. Щоб конфлікт почав розвиватися необхідний інцидент, коли одна із сторін починає діяти, зачіпаючи інтереси іншої.

Причини конфліктів полягають в неможливості отримати те, що хочеться чи необхідно; різні точки зору на одне і те ж запитання. Усі ми знаємо, що коли втрачаємо контроль над своїми почуттями, емоціями, коли з'являються неприємні спогади, то навіть незначну проблему можемо перетворити у великий конфлікт.

Під час конфлікту більшість людей:

-         Сперечаються

-         Намагаються зрозуміти одне одного

-         Допомагають одне одному

-         Кричать одне на одного

-         Співпрацюють

-         Уважно слухають

-         Підозрюють одне одного

-         Намагаються перемогти

-         Посміхаються

-         Б’ються

-         Змагаються

-         Звинувачують

-         Ображаються

-         Намагаються закінчити розмову

-         Намагаються досягти консенсусу

Вправа «Як висловити образу»

Кожна група отримує картку із конфліктною ситуацією та роллю ображеного, який реагує:

-         Агресивно

-         Невпевнено

-         Гідно

-         Із почуттям гумору

Потрібно розіграти сценку, де кожен поводитиметься відповідно своєї ролі.

Конфліктні ситуації:

1.     Іван подарував Ігорю лотерейний білет, за яким Ігор виграв значну суму грошей. Іван дізнавшись про виграш, вимагає поділити гроші. Натомість Ігор із цим не погоджується.

Покажіть, як поведеться ображений, який реагує невпевнено, та якою буде реакція у відповідь.

2.     На перерві Олексій списав у Івана контрольну. У результаті Олексій отримав «4»,а Іван – «3».

Покажіть, як поведеться ображений, який реагує з гумором, та якою буде реакція у відповідь.

-         Яка реакція на образу вам сподобалась?

-         Яка поведінка призводить до правопорушення?

Вправа «Які риси потрібні мені для подолання конфлікту?»

Мета: показати учасникам, які риси потрібно розвивати у собі, щоб подолати конфлікт.

Методом мозкового штурму.

Вправа: «Руйнування стіни конфлікту».

Проводиться у 3 етапи. (20 хв.)

Мета: Навчити  учасників яким чином можна виходити, попереджати конфлікт.

Хід проведення: На 1 етапі ведучий акцентує увагу учасників на те, що  ще залишилась не зруйнованою стіна конфлікту, (проводячи бесіду-розповідь), це можна зробити дуже просто прибрати по одній цеглинці. Тобто кожен має взяти на себе відповідальність, зобов’язання, не порушуючи правил спілкування. Обираючи кожну з цеглинок, ви висловлюєте зобов’язання протилежне напису на цеглинці зразку: «Я намагатимусь…..», «Я буду…..» .

Також ми можемо призупинити конфлікт за допомогою висловлювань «Я-повідомленя» (демонстрація зарання підготовленої презентації).

«Я- повідомлення» ‑ це спосіб передачі інформації про ваші власні почуття без образи чи осуду того, до кого ви звертаєтеся. Ви відстоюєте свої інтереси, але при цьому не тиснете на іншу людину, не звинувачуєте, не принижуєте її. Існують схеми побудови «Я-повідомлень»: Коли я (бачу, чую)….я відчуваю (опис почуттів) ….. тому я прошу (побажання про зміну ситуації)……Мені (опис почуттів)…..коли (опис ситуації) …. тому (побажання про зміну ситуації)…..Я почуваю себе (опис почуттів)      коли (опис ситуації)……Я відчуваю (опис почуттів)      коли (опис ситуації)    тому (побажання)……Я прошу (побажання щодо зміни ситуації)…….тому що я відчуваю (опис почуттів)….. Оскільки (опис ситуації)….. мені (опис почуттів)……. тому (побажання про зміну ситуації)……

На 2 етапі ведучий пропонує кожному учаснику картку із ситуацією такого зразку: учні, що сидять на задній парті, заважають вам розмовляючи. Ви….. Вас змушують ніяковіти, розповідаючи випадок з вашого життя. Ви говорите….. Кожен з учасників по черзі висловлюється згідно схем. На 3 етапі ведучий просить кожного з учасників по черзі підійти до «стіни конфлікту» , обираючи одну з цеглинок, та за допомогою висловів-зобов’язань та Я-висловлювань зруйнувати її, кидаючи «цеглину» на підлогу.

Вправа «Лист друзям»

Мета: закріплення отриманих учасниками знань.

Ведучий просить учасників написати лист-пораду (за прикладом бабусиних) – поради собі у конфлікті. Далі учасники за бажанням зачитують листи-поради.

Підбиття підсумків, прощання.

Притча про хлопчика і цвяхи.

Жив собі хлопчик із жахливим характером. Якось батько йому дав мішок із цвяхами й велів по одному забивати їх у паркан щоразу, коли хлопчик втратить терпець і з кимось посвариться. У перший день хлопчик забив 37 цвяхів. Згодом він навчився володіти собою, і кількість цвяхів щодня зменшувалась. Хлопчик зрозумів, що легше навчитися опановувати себе, ніж забивати цвяхи.

Нарешті настав день, коли він не забив жодного цвяха. Син підійшов до батька й сказав йому про це.

Тоді батько велів синові витягати із паркана по одному цвяху тими днями, коли він не втратить самоконтролю, і ні з ким не посвариться.

Минали дні і згодом син міг сказати батькові, що у паркані не залишилося жодного цвяха. Батько підвів сина до паркана і сказав: «Ти добре поводишся, але подивися, скільки дірок залишилося… Паркан ніколи не буде таким, як колись.»

Коли ви з кимось сваритеся і говорите щось неприємне, ви залишаєте по собі такі ж рани, як ці дірки від цвяхів. І рани зостаються, попри те, скільки разів ви потім попросите пробачення. Словесні рани завдають такого ж болю, як і фізичні.

Не залишайте на своєму шляху цих дірок. Не забивайте цвяхи ворожнечі, непорозуміння і жорстокості в душі людей. Будьте розумними, добрими і толерантними!!!